Інформація для громадян
Що треба знати про вакцинацію
Створення вакцин по праву вважається третьою революцією в боротьбі з інфекційними хворобами поряд з такими науковими досягненнями, як визнання мікробної природи заразних хвороб та відкриття антибіотиків. Проведення вакцинації забезпечує, по-перше, індивідуальний захист щепленої людини від захворювання на конкретну хворобу і, по-друге, сприяє створенню колективного імунітету, що дозволяє знизити рівень загальної захворюваності.
Протягом століть лікарі висловлювали думку щодо необхідності не стільки лікувати, скільки запобігати захворюванню. Проте, людство навіть не могло уявити ті успіхи, які забезпечить профілактичне щеплення. Завдяки вакцинації у світі врятували мільйони людських життів.
Проведені щеплення проти правця дозволяють щорічно зберігати життя понад 0,5 млн. людей. За час імунізації проти поліомієліту, 10 млн. людей врятовані від паралічів та попереджено більш ніж 1,5 млн. випадків смерті серед дітей.
Щоб уявити собі, яким лихом була дифтерія, досить навести декілька цифр. У дощеплювальний період в Україні щорічно від дифтерії помирало більше 10.000 дітей, хворіло на кашлюк понад 100.000 дітей. І таких прикладів можна навести багато.
Щоб дитина не захворіла на найбільш розповсюджені, так звані «дитячі» інфекційні хвороби, в Україні вже багато років існують календарі щеплень, в яких наведено перелік обов’язкових щеплень та строки їх проведення.
Виконання вимог календаря щеплень залежить як від держави (закупівля вакцин), так і значною мірою від батьків (своєчасне звернення до дитячої поліклініки з питань вакцинації).
Перше щеплення від туберкульозу дитина отримує ще в пологовому будинку на 3-5 день від народження і далі за календарем обов’язкових щеплень за віком (ДОДАТОК 1). Крім обов’язкових щеплень існують необов’язкові щеплення: від грипу (з 6-місячного віку), від вітряної віспи (старші 12 місяців), від пневмококової інфекції та інші.
Усі питання, що стосуються проведення вакцинації, треба вирішувати з лікарем-педіатром. Особливо необхідно батькам слідкувати, щоб дитина отримала всі щеплення за віком перед вступом до дитячого організованого колективу ( яслі, дитячий садок, школу тощо) у зв’язку з підвищенням ризику інфікування. Вакцини, що на теперішній час використовують в Україні, не є реактогенними і при цьому забезпечують необхідний рівень захисного імунітету.
Створення вакцин по праву вважається третьою революцією в боротьбі з інфекційними хворобами поряд з такими науковими досягненнями, як визнання мікробної природи заразних хвороб та відкриття антибіотиків. Проведення вакцинації забезпечує, по-перше, індивідуальний захист щепленої людини від захворювання на конкретну хворобу і, по-друге, сприяє створенню колективного імунітету, що дозволяє знизити рівень загальної захворюваності.
Протягом століть лікарі висловлювали думку щодо необхідності не стільки лікувати, скільки запобігати захворюванню. Проте, людство навіть не могло уявити ті успіхи, які забезпечить профілактичне щеплення. Завдяки вакцинації у світі врятували мільйони людських життів.
Проведені щеплення проти правця дозволяють щорічно зберігати життя понад 0,5 млн. людей. За час імунізації проти поліомієліту, 10 млн. людей врятовані від паралічів та попереджено більш ніж 1,5 млн. випадків смерті серед дітей.
Щоб уявити собі, яким лихом була дифтерія, досить навести декілька цифр. У дощеплювальний період в Україні щорічно від дифтерії помирало більше 10.000 дітей, хворіло на кашлюк понад 100.000 дітей. І таких прикладів можна навести багато.
Щоб дитина не захворіла на найбільш розповсюджені, так звані «дитячі» інфекційні хвороби, в Україні вже багато років існують календарі щеплень, в яких наведено перелік обов’язкових щеплень та строки їх проведення.
Виконання вимог календаря щеплень залежить як від держави (закупівля вакцин), так і значною мірою від батьків (своєчасне звернення до дитячої поліклініки з питань вакцинації).
Перше щеплення від туберкульозу дитина отримує ще в пологовому будинку на 3-5 день від народження і далі за календарем обов’язкових щеплень за віком (ДОДАТОК 1). Крім обов’язкових щеплень існують необов’язкові щеплення: від грипу (з 6-місячного віку), від вітряної віспи (старші 12 місяців), від пневмококової інфекції та інші.
Усі питання, що стосуються проведення вакцинації, треба вирішувати з лікарем-педіатром. Особливо необхідно батькам слідкувати, щоб дитина отримала всі щеплення за віком перед вступом до дитячого організованого колективу ( яслі, дитячий садок, школу тощо) у зв’язку з підвищенням ризику інфікування. Вакцини, що на теперішній час використовують в Україні, не є реактогенними і при цьому забезпечують необхідний рівень захисного імунітету.
